У неділю 23 лютого у Тисмениці на площі біля символічного пам’ятника Борцям за волю України під час жалобного віча його учасники поминали загиблих у Києві активістів Майдану. Із запаленими свічками під звуки лемківської народної пісні «Пливе кача», що стала жалобною піснею Майдану, кілька сотень людей оплакували і молилися за душі сміливих та небайдужих учасників протестів у Києві, які своєю кривавою жертвою відкрили шлях до іншого життя в іншій – демократичній і вільній європейській Україні.
Голова районної ради Володимир Семенів у своєму виступі зачитав імена і прізвища вісьмох загиблих прикарпатців, а це: депутат Городенківської районної ради від ВО «Свобода», сотник Івано-Франківської сотні самооборони 44-річний житель Городенки Сергій Дідич, 19-річний студент філософського факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Роман Гурик, 30-річний калушанин Ігор Дмитрів, 44-річний мешканець ГороденкиСергій Поміщик, жителі Коломийщини Ігор Ткачук (39 років, с. Велика Кам’янка),Ярослав Грабовський (35 років, с. Печеніжин), Володимир Павлюк (близько 40 років, м. Коломия) та активіст Євромайдану бізнесмен Боган Калиняк, який помер в обласній лікарні після сутичок на вул. Грушевського у Києві. Усі вони – герої, бо віддали своє життя за волю і незалежність України. В. Семенів сповістив тисменичанам сумну звістку, що житель с. Підлужжя нашого району є тяжко поранений і сьогодні перебуває у одній із лікарень Києва.
Один із тих, хто був на Євромайдані в один із перших днів його організації, і згодом неодноразово їздив до столиці України, як учасник протестних акцій, депутат районної ради – Руслан Фармус. Він розповів про розвиток подій у центрі столиці з перших уст, поділився із скорботною громадою своїми враженнями, думками та висновками. А також подякував усім небайдужим, які долучалися до діяльності Майдану: чи то власною активною позицією і присутністю у Києві, чи допомогою фінансово, речами, продуктами харчування, організацією, молитвою тощо.
Пам’ять загиблих героїв Майдану вшанували хвилиною мовчання.
Поминальну панахиду відслужили священики храмів Тисмениці.
Запалені свічки виклали у формі українського національного герба - Тризуба у центрі площі.
В оточенні вогників були й портрети загиблих, встановлені біля фасаду пам’ятника Борцям за волю України.
Скорботний захід продовжили промови пароха церкви святого Архистратига Михаїла о. Романа Микієвича, активістів Наталії Сворак, Ольги Постоловської, Мирослави Василюк, Василя Петруніва, Миколи Понайди, Ярослави Підлуської інших учасників віча.
Перемогу ще зарано святкувати, адже попри те, що сьогодні вже не свистять кулі, суспільство має бути готовим жити в іншій, відродженій, європейській Україні, за яку віддали життя герої Майдану. Таким був лейтмотив виступів учасників віча.
Зворушливими були вірші, на які надихнули криваві події останніх днів в Києві, в авторському виконанні Лесі Оленчук, а також Ольги Карп’юк та Ольги Постоловської.
Січень-лютий 2013 року стали найкривавішими в історії незалежної України. Цими днями в усіх регіонах прощаються із загиблими. За офіційними даними Міністерства охорони здоров’я України станом на 23 лютого 2014 року від початку сутичок у Києві загинули та померли 82 людей, за неофіційними – їх більше сотні. Сотнями вимірюється кількість тяжко поранених, поранених, скалічених, багато тих, хто пропав безвісти. Усі вони – герої України. Їх оплакують, в останню путь проводжають цілими громадами. Приїжджають навіть ті, хто ніколи не був знайомий із покійним, але хотів віддати йому, як герою, останню шану. Їх називають Небесною сотнею і переконані: «Герої не вмирають»!.